«

»

АНДРІЙ ВАДАТУРСЬКИЙ: “КОЖНЕ ЗВЕРНЕННЯ ВІД ЛЮДИНИ – ЦЕ КРИК ДУШІ, ЯКИЙ ПОТРІБНО ПОЧУТИ ТА ВИРІШИТИ”.

1

На справді Андрій Вадатурський так як і його батько Олексій Вадатурський керуються тільки своїми корисливими інтересами і їх зовсім не цікавить крик душі простого люду. З наданого матеріалу все це можна зрозуміти.  

«Кожне звернення від людини – це крик душі, який потрібно почути та вирішити. Адже люди часто звертаються до народного депутата з останньою надією на допомогу, яку в жодному разі не можна ігнорувати», – зауважив Андрій Вадатурський».

«Народний депутат України від фракції Блоку Петра Порошенка систематично працює над вирішенням проблем громадян, з якими до нього звертаються. Переважну більшість звернень народний обранець отримує від жителів свого виборчого округу. Так, переважна більшість звернень стосуються в основному питань надання матеріальної допомоги на лікування та інші потреби, соціальних проблем, вирішення питань отримання субсидій, встановлення лічильників на газ, відновлення роботи стаціонарних радіоточок, ремонту стаціонарного телефону, отримання статусу учасника бойових дій військовим із зони АТО, відновлення вуличного освітлення і т.д.»

 

Важко заперечувати той факт, що існуюча кланово-олігархічна система завдала тяжкого лиха народу України. Відбувається реалізація дуже простого, прагматичного сценарію, що вражає своєю антигуманністю і цинізмом. Щоб управляти країною, потрібно зробити її народ таким, щоб він приймав на ментальному рівні перевагу “поводиря”, іншими словами, щоб фраза “все одно нічого не зміниш” стало суттю людської натури, щоб народ в цілому і більшість громадян, як індивідуумів, зокрема втратили власне “Я”.  Щоб цього досягти, потрібно створити такі умови, при яких більшість населення буде думати тільки про те, як вижити, тобто про хліб насущний. При цьому превалюючим у людини повинен стати тваринний інстинкт, при якому відсутня потреба в духовній їжі (тяга до знань і краси, гідність, гордість і патріотизм). Для цього потрібно зробити більшість громадян країни бідними, а також переорієнтувати суспільну свідомість, пропагуючи культ насильства і похоті, перекручуючи моральні і духовні цінності. Повертаючись до початку цього абзацу, і аналізуючи нинішній стан суспільства, можна констатувати, що вже сьогодні більшість наших співгромадян не вірять політикам, не вірять владі, не вірять в те, що в цій країні можна що небудь змінити, не вірять в те, що їх голос на виборах може зіграти якусь  роль у вирішенні їх елементарних життєвих проблем і проблем народу. Тому що всі брешуть, кожен думає тільки про те, як би побільше “урвати” у держави, кожен керується тільки своїми корисливими інтересами і його зовсім не цікавить крик душі простого люду.

Як класичний приклад, то все це і демонструє пан Андрій Вадатурський разом із своїм батьком Олексієм.

Вадатурський Андрій Олексійович, на сам перед є яскравий представник олігархічного соціального прошарку в нашому суспільстві. Що значить для мільйонера і депутата Верховної Ради відремонтувати стаціонарний телефон, вирішити питання отримання субсидій, встановлення лічильників на газ, відновлення роботи стаціонарних радіоточок і так далі…?

Як для депутата, то цей «крик душі» для нього є одним з моментів піарівської політ-технології:

– Люди повинні знати хто є і буде їх господарем! А от як для депутата-законодавця, то тут постає болюче питання: Чи може можливо наші депутати завгоспи? Чи може головна місія депутатів, як законодавців, постійно вирішувати питання через законотворчість, щоб більше ніколи у людей не було «криків душі» на останню надію вижити?

Як для міліонера, то така допомога простим людям Андрію Вадатурському зовсім нічого не коштує для нього, тому що він вирішує всі ці побутові і адміністративні проблеми які виникли у людей не за свої «кровно зароблені» кошти, а за рахунок тих коштів, які він, як олігарх, відібрав у тих же громадян, загнавши їх в глухий безвихідний соціальний і правовий кут.

Андрій Вадатурський пишається своїми заслугами перед суспільством і деякі з них дійсно є суттєвими і заслуговують поваги громадськості. Він відмічає, що «було надано допомогу в оформленні земельних ділянок групою громадян з смт. Казанка, які не могли цього зробити протягом чотирьох років, а станом на сьогодні вже отримали всі необхідні документи з цього питання».

Дана група громадян не могла оформити земельні ділянки на протязі чотирьох років. Але на Миколаївщині існує ще одна група громадян села Лідіївка які не можуть не то що оформити, а навіть отримати землю на протязі дев’ятнадцяти років. Ще в 1996 році незаконним шахрайським способом у жителів села відібрав землю і колгоспне майно батько Андрія Вадатурського, -Вадатурський Олексій Опанасович.

А от щоб повернути людям «своє» – награбоване, то тут забувається про «крик душі, який потрібно почути і вирішити».

23

В даному конкретному випадку ніяких дій «почути і вирішити» Андрієм Вадатурським, як політика, як громадянина, як звичайної людини не було зроблено. В такій ситуації, коли це торкається тебе особисто, то зразу забувається про скомпрометовану самим собою честь, гідність і ділову репутацію. А якось буде…! Це вже все моє – не віддам!

 

Список померлих жителів села Лідіївка,

які при житті так і не отримали свій законний земельний і майновий пай.

4

5

Може через цих померлих селян Олексій Вадатурський і боїться вже на протязі багатьох років з’являтися в Лідіївці, бо боїться гніву і прокльонів померлих душ за долю своїх нащадків?

Звісно це не так. Для Олексія Опанасовича, навіть живі жителі Лідіївки, які ще там залишилися, вже давно є «мертвими душами».

Можна багато розповідати про свої заслуги, про заслуги кожної людини. Але є такі вчинки, про які через особисту скромність навіть не зручно говорити, тому що це не є заслуга, це звичайний громадський обов’язок простого громадянина – допомагати один одному. Андрій Вадатурський в своїй громадсько-політичній діяльності акцентує увагу на факти «перерахунку особі помилково нарахованого подвійного тарифу», або знижками на ліки.

 

За 2014 рік А. Вадатурським задекларовано сукупного доходу – 1 мільйон 254 тисячі 138 гривень 05 копійок. Помісячно, то це по 104 515 грн. Маючи такий річний дохід, який пересічний громадянин з трудом зможе мати за десять років, то гріх з боку Андрія навіть згадувати про такі заслуги, як знижки на ліки, тим паче для хворої дитини. Чи може хтось з нас згадати, коли, як і скільки ми на протязі останніх років допомагали безпритульним дітям, громадянам без постійного місця приживання та іншим жертвам теперішньої олігархічної системи? Для пересічного громадянина це не є «заслуга», а є елементарний людський вчинок більш матеріально захищеної тієї ж жертви цього режиму і системи.

6

В одній із своїх статей Олексій Опанасович Вадатурський пише: «Тут більше слід розповісти про власне саму «Всеукраїнську» громадську організацію «Загальноукраїнський трудовий рух – Солідарність». Під гучною назвою ховається малочисельна організація із сумнівною репутацією»     

 

І дійсно, ні правління ВГО «ЗТР Солідарність», ні члени цієї організації ніколи не ставлять собі за мету піаритися своїми діями. Всі члени організації добровільно і сумлінно виконують свої забов’язання перед суспільством. Вони просто виконують свій громадянський обов’язок перед людьми і країною. Хоча це і не в наших правилах, але для Олексія Опанасовича ми можемо відкрити і показати йому мізерну частину наших дій за 2015 р.

 

В 2015 р. ВГО «ЗТР – Солідарність», крім соціально-правового захисту громадян, сконцентрувало свою діяльність в волонтерській і благодійній діяльності. Жага до перемоги, в захисті рідної землі і держави від окупаційних військ Росії та сепаратиських банд-формувань є реальною дією кожного свідомого громадянина України. Слова «патріотизм» та «допомога» — це не пусті звуки. Сьогодні вся Україна намагається підтримати наших вояків та громадян які постраждали від військової агресії, а також підтримати дорослих громадян і дітей які потребують допомоги.

За 2015 р. при безпосередній участі ЧЛЕНІВ «Всеукраїнської громадської організації «Загальноукраїнський трудовий рух – Солідарність» було надано суттєвої допомоги тисячам громадян по всій Україні. Звістно, Вадатурський не розуміється в одиниці виміру така як «кількість громадян». Він більше звик вимірювати все в грошовому виразі. Так для нього особисто, то в грошовому вимірі, хоча це і принизливо нам вимовляти, то це обчислюється мільйонами гривень. Але головним, перш за все, – є Людина!

7

Є ще одна незначна, але видатна по суті подія для ВГО «ЗТР Солідарність». Це безпосередня участь у сприянні створення, транспортуванню та встановленню пам’ятника нашому Кобзарю Тарасу Григоровичу Шевченку в Ризі. Звісно, в цих діях деякі моменти діяльності організації опрацьовувались, узгоджувались і затверджувались державними керівними органами і вищими посадовими особами держави Україна і Латвія. І це цілком закономірно. ВГО «ЗТР – Солідарність» не є законним представником держави Україна на світовій арені, але виступає носієм культурної спадщини, як в Україні, так і в світі.

8

9

10

Виконання членами ВГО «ЗТР Солідарність» вантажних робіт

та святкування відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку в столиці Латвії у Ризі

 

У Вадатурського Олексія Опанасовича є ряд його особистих приказок, які він постійно використовує, коли хтось хоче домогтися справедливості від його злодіянь:

«ЧИЇ ВИ, хлопці, будете?, а самі ви хто будете? За чиїм столом борщ їсте?».

Практично, доживши до старості, він так і не зрозумів, що чесна і порядна людина це є від Бога,

а їсти борщ за столом олігарха – грабіжника може тільки нікчемний грабіжник.

Кожен знає собі ціну і знає своє місце, і свою роль в Богом створеному світі!

 

Публікуючи свої статті ми прекрасно усвідомлюємо ту величезну відповідальність, яку ми добровільно звалюємо на себе, даючи нашим співвітчизникам об’єднуюче політичне бачення процесу в нашій країні. Такому об’єднанню сприяють своїм опором дуже багато навіть «сильних  світу цього», бо вони стратегічно не зацікавлені в народному і національному “пробудженні”.

Слава народу України!

 Матеріал викладено і зроблено аналітичний аналіз на основі публікації статті на сайті:

http://solydarnist.mk.ua/press-center/andriy-vadaturskyy-kozhne-zvernennya-vid-lyudyny-ce-kryk-dushi-yakyy-potribno-pochuty

                    

                   Прес-центр ВГО «ЗТР Солідарність»

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *