«

»

УКРАЇНА ОЛІГАРХІЧНА В КОНТЕКСТІ «АРАБСЬКИХ РЕВОЛЮЦІЙ»

Гарбар Р. БОстанні події в арабських країнах змушують згадати про невідворотність дії законів суспільного розвитку. У свій час,у I томі «Капіталу» К.Маркс сформулював «загальний закон капіталістичного нагромадження». Його суть: «… нагромадження багатства на одному полюсі є в той же час нагромадженням злиднів,страждання праці, рабства, неуцтва, здичавіння і моральної деградації суспільства на протилежному полюсі… Це – абсолютний, загальний закон капіталістичного нагромадження». Якщо коротко: чим більше багатства на одному полюсі суспільства, тим більше злиднів, голоду на іншому.

З точки зору історичного розвитку суспільства предтечею арабських голодних бунтів була «експропріація експропріаторів»,за більшовицьким сценарієм – в Російській імперії . Решта «цивілізованого світу» зробила з революційних подій в Росії єдино вірний висновок – потрібно ділитися. Виникло поняття «соціальна держава». Встановилась відносна соціальна рівновага.

А теорію К. Маркса визнали такою, що віджила своє. Виявилось – даремно! Нейтралізувавши дію закону в рамках окремих країн , капіталістам виявилось не під силу ліквідувати його в цілому, в масштабі всього людства. З’явилось поняття «золотого мільярда». Різниця в рівні життя, його якості між ним і рештою світу постійно зростає. Заможні країни стають заможнішими, а бідні – біднішими.

Більше мільярда людей у світі постійно голодує. В той час же час в такій країні як Англія – 30% продуктів харчування викидаються на смітник, не будучи у вжитку. В Україні дія цього закону дуже показова ( особливо враховуючи, що Україна, плюс до специфіки свого розвитку, переживає ще і період так званого «первісного нагромадження» ). Голова Верховної Ради В. Литвин в програмі «Шустер-лайф» 4.02.2011 р. заявив, що національне багатство України зосереджено в руках 100 сімейств. Крім того,з’явилась стійка тенденція до поляризації і самого «золотого мільярда» в особі так званих глобократів, супербогатіїв. В тих же самих демократичних США 40% багатства країни належать 1% ( ! ) населення. Зрештою,події в арабських країнах наочно ( навіть надмірно ) демонструють прояв цього закону. Національне багатство там сконцентровано в руках однієї або декількох сімей. Народ стомився від бідності, безправ’я, загальної корупції.

Варто наголосити, що суспільні закони на відміну від законів природи діють через людей, через їх вчинки.Якщо ми їх знаємо, знаємо їх невідворотність, знаємо механізм їх дії, ми можемо звести до мінімуму їх негативні наслідки. Для цього їх потрібно вивчати, враховувати у своїй практичній діяльності. Ще одне важливе зауваження. Потрібно пам»ятати народну мудрість «що посієш – те й пожнеш».Результат дії суспільних законів виявляється через 10-20-50 років. Для того, щоб враховувати ці закони необхідно володіти стратегічним баченням. Думати про перспективу. А не про майбутні вибори.

Чи до далеких перспектив тим, хто сьогодні відбирає, купляє, перерозподіляє, накопичує все, що тільки можливо, на одному полюсі і не залишає ніяких надій суспільству – на іншому. І що їм суспільні закони. Але ж незнання закону не звільняє їх від перспективи в якийсь історичний момент – терміново спакувати чемодани. Бо рано чи пізно і наших доморощених «капіталістів»,щоб вижити зголоднілій і обдуреній в черговий раз народній масі, прийдеться «експропріювати»!І лише хитрість і обман народу вождями майдану під час «помаранчевої» революції позбавила їх такої долі ще в 2004 році. Згадаймо головне гасло майдану – «бандитам тюрми».Сьогодні воно актуальне як ніколи.

Серед глобократів є і далекоглядні люди. Вони розуміють,що дія загального закону капіталістичного нагромадження на рівні окремої країни завжди призводить до революцій.На заклик американського мільярдера Білла Гейтса ділитися вже відгукнулись більше 50 супербагатіїв Америки. А що наші «олігархи»? На що розраховують вони? На підняття комунальних тарифів і пенсійного віку? І це врятує Україну від соціальних потрясінь? До чого це може призвести – сьогодні зрозуміло вже кожному. Решта лише питання часу. Ще про один закон. Ми колись сильно сварили англійського економіста Томаса Мальтуса (1766 – 1834 рр.) за його закон про народонаселення. Мальтус стверджував, що кількість населення росте значно швидше, ніж виробництво продуктів харчування.. Саме в цьому причина голоду, бідності. Звідси ж висновок про позитивну роль війн, епідемій та всіляких пошестей, які частково допомагають збалансувати ці дві величини. Як же за це його любити?

Пройшов час. На сьогодні фахівці стверджують, що для забезпечення землян європейськими стандартами споживання потрібно вже 2 Землі. А якщо харчуватись так, як європейці і американці, захочуть китайці, індуси і африканці ( а чому б і ні?! вони вже хочуть! ), то в 2050 році потрібно буде вже 5 Земель. Чи витримає Болівар п’ятьох? Сумнівно. ООН попереджає про можливість глобальної продовольчої кризи. Орієнтовно – десь в середині ХХ I століття. Але мені здається, що враховуючи наростаючі екологічні зміни, це може трапитись значно швидше. Населення дійсно зростає швидше, ніж виробництво продуктів харчування. На сьогодні із 6 мільярдів населення 1 мільярд голодує. А скоро нас буде 9 мільярдів. Самі люди зупинити цей процес не можуть.

Пробує сама Земля – зростає кількість геїв і лесбіянок. Пророкують: якщо буде третя світова війна, то це буде війна за харчі і воду. І це не пусті просторікування. «Известия в Украине» за 24.02.11р., «На крайний случай» внутри человеческой популяции всегда в запасе оставался еще один способ «регулирования» собственной численности сообразно возможностям, предоставляемым тем или иным уровнем развития производительных сил и общественных государственных институтов. Это – война. Которая на сей раз, похоже, уже начинается на Арабском Востоке» (Гр. Бовт «Земля i доля»). Закон є закон! Як би він нам не подобався.

Ці процеси мають пряме відношення до України. Нестача харчів все більше турбує густонаселені країни. Вони починають скуповлювати родючі землі по всьому світу, в першу чергу в Африці. Для цього Китай, Індія, ОАЕ виділяють сотні мільярдів доларів. Сотні тисяч гектарів вже скуплено і в Україні. Лівія дуже розраховувала на наші 10 000 га. А чорноземи у нас – нам заздрять (поки що)! Не випадково експерти ООН орієнтують Україну на вирішальну роль в боротьбі із світовою продовольчою кризою. Що робити для того, щоб не допустити катастрофічних проявів закону?

Потрібно міняти парадигму розвитку світової економіки: не споживати, а економити. І ще одну несподівану, але своєчасну тезу озвучив в Давосі президент Франції: капіталізм повинен стати моральним, в цьому його порятунок. Складовою частиною моралі є поняття справедливості. Той простий факт, що «люди в першу чергу повинні їсти, пити, мати житло и одяг, перш ніж мати змогу займатися політикою, наукою, мистецтвом, релігією i т. д… «Чи зможе «ринкова економіка», як єдиний на сьогодні механізм організації світового співтовариства, сприйняти нові вимоги часу? Мені здається, що і світова економічна криза, і останні події в арабському світі говорять про те, що навіть людство поступово приходить до розуміння необхідності зміни економічної моделі управління економікою. А що ж наші доморощені «олігархи»?Про що думають вони.На що надіються, позбавляючи українське суспільство елементарних умов соціальної справедливості,передбачених, до речі, конституцією України.

В часи Радянського Союзу була дуже популярною теорія некапіталістичного розвитку: країна може перейти від феодалізму до соціалізму проминувши капіталізм. Цю теорію всіляко намагались втілити в життя. Десятки країн так званої «соціалістичної орієнтації» активно фінансувались СРСР. Особливо багато їх було в Африці. Однак і теорія, і практика провалились. Цивілізаційні стрибки виявились неможливими. Але … якщо не можна, але дуже хочеться ? На початку перебудови обговорювалось суто практичне питання про перехід від тоталітаризму до демократії. Багато вчених відкидали можливість прямого переходу, стрибка. Стверджували про необхідність перехідного періоду. У вигляді авторитаризму.

Підкреслюю: від тоталітаризму до демократії. Формулювали завдання, які повинні вирішуватись в цей період:

– створення необхідної правової бази, тобто прийняття колосального пакету законодавчих і нормативних документів, без яких не може функціонувати демократичне суспільство;

– створення демократичних інститутів;

– головне: навчити, змусити суспільство, його інститути, кожну людину зокрема виконувати ці закони;

– радикально ліквідувати будь-які залишки тоталітарного суспільства. Але в умовах демократичної ейфорії говорити про якійсь там авторитаризм було навіть нетактовно. І теорія тихо, здавалось би, померла. А що ми маємо на сьогодні, в реальності.?

Авторитаризм торжествує на всьому пострадянському просторі.. Опозиція, демократичні сили виявились не готовими до нього, нічого не можуть йому протиставити. В результаті, авторитаризм замість того, щоб бути інструментом переходу до демократії, все більше перетворюється в інструмент її руйнації, знищення паростків демократії. А тим самим об’єктивно веде до тоталітаризму. Звичайно, в більш м’якій формі, що відповідає початку ХХI століття. Хто винен в такому розвитку подій? Ті, хто зневажає думкою вчених. Хто вважає, що одного географічного факту досить для того, щоб бути Європою.

За цей волюнтаризм ми розраховуємося девальвацією поняття «демократія». 20 років зневаги до науки боком вилазять кожному з нас. Докази – кожен день. За такий час інші країни ставали процвітаючими суспільствами з високим рівнем життя своїх громадян. А країна навпаки – скотилась від високорозвиненої промислової держави до рівня тої ж «бананової» республіки. Науку потрібно любити і вивчати В протилежному випадку вона жорстоко карає тих, хто нею зневажає.

Історик-міжнародник. Африканіст. Радник Африканської Ради в Україні.
Член експертної групи ВГО «Загальноукраїнський трудовий рух –Солідарність»
Гарбар Р. Б.
м. Київ

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *