«

»

С Новым 2016 годом и Рождеством Христовым Вас – соотечественники

2016

Дорогой народ Украины!
Сердечно поздравляем Вас с Новым 2016 годом и рождеством Христовым.

Год что мы пережили, был не простым для каждого из нас, как и предыдущие года независимой Украины. Мы пережили много пафосных и даже трагических моментов, а особенно жизнь под лозунгом «Украина для людей!», который закончился Революцией Части.

Сейчас нам дают следующую установку «Жить по-новому!»
И каждый раз, ловкие кланово-партийные группировки псевдо элиты пытаются стать под знамена народа и использовать народное отчаяние в своих сугубо личных коммерческих интересах. За период жизни «По-новому» мы потеряли Крым, мы теряем и часть восточной Украины. Но самое страшное, что мы теряем человеческие жизни простых граждан Украины и взамен получаем разочарование общества в правомерности действующей власти и в ее способности сохранить единую и неделимую Украину.

С новым Годом Вас соотечественники!
Пусть снова счастье стучится в наш дом!
Значит, жизнь будет доброй на веки,
Значит, все мы невзгоды пройдем!
Наше дело стремиться вперед!
А вперед мы идем
И продолжим идти каждый год!

С праздником Вас!

2016hh

Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка…
в житті одна помилка — не біда,
біда, коли усе життя — помилка.
© Ліна Костенко

 

 

Життя кожної людини безцінне вже само по собі!!!! Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Людина повинна дорожити своїм життям, а тим паче життям інших людей.

 

 

 

 

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
(с) Ліна Костенко

Правління ВГО «ЗТР Солідарність»

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *