«

»

Зародження феодалізму на Миколаївщині очевидне

Відомо що законодавство України навколо питання приватизації землі приймалось таким чином щоби вчорашня компартійна номенклатура змогла легко і безболісно трансформуватись в новоспечених феодалів-латифундистів. А вчорашніх колгоспників перетворити у своїх покріпачених безземельних батраків.

В наступному це назвуть «українскою земельною специфікою». Владою на продаж землі вводиться мораторій, який діє і по теперішній час, але право власності при цьому мігрує з рук в руки. Така “нестиковка” в законі призвела до того,що “власники” , бувші та теперішні чиновники ведуть боротьбу за мільйонні багатства.В той же час величезна кількість селян не отримала сертифікату про власність на земельний пай. Боротьба кланів за незмірне багатство, якою є земля практично відродило в Україні феодальну систему.
Одним із фактів появи феодальної системи в Україні стала Миколаївщина. На Миколаївщині корупція («відкати», «кришування», «подачки») замінила конкуренцію серед власників землі, а саме селян. Успіх простого громадянина залежить від інтересів конкретного феодала (керівника регіону, мера міста, голови сільської ради, «оборотня в погонах», чиновника держ-монополії, працівника бюджетної сфери).
Особливе привілейоване становище на Миколаївщині займає пан Вадатурський О.О. Займаючи до 1991 року керівну посаду в Миколаївській області і будучи не тільки свідком, а й учасником розвалу сільського господарства Миколаївщини Вадатурський О.О. створив і став керівником сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН».
Але не маючи навиків в чесній роботі вже починаючи з 1991 року під його керівництвом почали здійснюватися великі земельні афери. І одним із підтверджень цьому є події які відбулись в 1996 році і відбуваються по теперішній час в с. Лідіївка, Доманівського району. Враховуючи недосконалість в законах про право власності на землю, а також незнання і непоінформованість селян про свої законні права, про право селян мати хоча б сертифікат на свій пай, Вадатурський О.О., при участі керівництва колективного господарства «Лідіївский» та районних державних службовців практично відібрав у селян 3300 гектарів посівної землі. Все це було здійснено шляхом підробки документів, підписів селян про перехід колективного господарства колгоспу «Лідіївський» до приватної компанії «НІБУЛОН».

Не вдоволення селян таким беззаконням не раз виводило їх на мітинги протесту. Багаторазові звернення до місцевих державних органів влади ні до чого не привели. Таким чином проблема не тільки не була вирішена, а навпаки були примінені всі можливі засоби для залякування селян через погрози позбавити їх елементарних засобів існування.
Новоспечений феодал Вадатурський О.О. дуже любить красуватись перед народом. В засобах масової інформації періодично виходять хвалебні статті про благодійність Вадатурського О.О. Але як стверджують самі селяни : «Остання влада, яка щось зробила для села – це радянська влада. Більше ніякої влади в цьому селі не було».
Вадатурський О.О. – людина, яка одноосібно володіє компанією «НІБУЛОН» з капіталом більше 1,5 млрд. Доларів. Сьогодні цей олігарх і латифундист, а заодно і носій звання Героя, розореною такими ж господарниками-феодалами України і досі продовжує боротися з мешканцями с. Лідіївка, від імені яких , в тому числі, він носить звання Героя. Хоча порушувати їх право на землю, яке записано в Конституції України – це навряд чи велике геройство і видатна заслуга перед народом України.
За 19 років свого панування Вадатурський О.О. спромігся оволодіти землями ще в 8 областях України. Це можна було б назвати великим проривом, якби така активність наших доморощених латифундистів не відкидала нашу українську дійсність в часи феодалізму, а трудівників села не перетворювала в безземельних і безправних селян-батраків. Десятки фактів свідчать, що в його методах верховенство має “хазяїн”, а не закон. Хазяїн має волю писати закони (інструкції) і має волю їх відміняти на свій розсуд. «Всі васали точно знають, хто головніший – сам сеньйор чи написані ним інструкції». Тут, як підтвердження феодальної системи, яку впроваджує Вадатурський О.О. і криється відповідь на питання чому Герой України Вадатурський боїться повернути селянам землю і співпрацювати з ними на чесних і ринкових засадах. Якщо в фінансово – господарській діяльності компанії «НІБУЛОН» все так чисто і чесно, то чого тоді постійно ідуть судові слухання по діям «НІБУЛОНу»? Чому на засіданнях уряду та депутатського корпусу постійно виникають питання до «НІБУЛОНу» та Вадатурського О.О.?

Тим не менше в засобах масової інформації Вадатурський О.О. порівнює себе з матір’ю Терезою. Хоча достатньо приїхати в село Лідіївка і послухати що ця “мати Тереза” витворяє з селянами, тільки щоб не дати селянам можливість самостійно обробляти власну землю, самостійно вирішувати долю своєї родини і долю своїх дітей.
Чи він думає що колишні колгоспники і їх наступники повинні молитись на свого господаря, який дає їм якусь подачку в вигляді матеріальної допомоги, розповідаючи їм про якийсь “умовний пай”. При цьому розподіл подачки нагадує лотерейний квиток. Хто і за які заслуги скільки виграє не знає ні хто крім господаря Вадатурського О.О. А чому цей господар сам не хоче жити при умовному капіталі? Чому він боїться, щоб селяни отримали землю? Навіщо Вадатурському О.О. постійно залякувати селян про те, що без нього ніхто більше в Україні не зможе так хазяйнувати? Невже всі селяни в Україні безрукі та дурні? Чому він не думає що колись діти селян, які були пограбовані і залишені без засобів існування, без майбутнього проклянуть його. Чому він не думає що справедливість рано чи пізно возторжествує і за все на цьому світі потрібно буде відповісти перед Богом і Людьми. Тому, що не зможе!!!
Треба мати великий хист, щоб з об’єднаних декількох сіл, якими керує Голова Сухобалківської сільської Ради Бабанська Надія Володимирівна, яка під власна Вадатурському О.О. створити таку атмосферу, що одні мешканці села ждуть милості від Вадатурського, а інші ледь кінці з кінцями зводять. При цьому на землях, які належали колгоспу «Лідіївський», працюють робітники з інших прилеглих сіл де вже давно земля розпайована. Вони мають свій пай і роботу на підприємстві «НІБУЛОН». А мешканці с. Лідіївка не в змозі навіть обробляти свої городи і утримувати скотину та птицю. Кожен господар до приходу Вадатурського держав 1-2 корови не кажучи про свиней та птицю. А зараз не має де навіть випасти скотину та накосити сіна. Всі пасовиська та балки переорані. І тут можна привести слова українського драматурга:
«Чия земля? – Вадатурського».

Кожен рік, який віддаляє нас від радянського періоду ведення колективного сільського господарства, наближає нас до країн третього світу. І все це відбувається завдяки свавіллю, самодурству і безнаказаності таких латифундистів як Вадатурський.

Тому без корінної ломки феодалізму не має надії на відродження України та її сільськогосподарського потенціалу. Експорт продукції і перетворення України в сировинний придаток технологічно розвинутих країн остаточно перетворить нас в третьорозрядну латиноамериканську країну де безроздільно будуть правити земельні барони а Український селянин буде доведений до жебрацтва і перетворений в челядь.
Тільки самі громадяни в суверенній демократичній державі можуть будувати своє майбутнє і при цьому бути захищеним державою. І це розуміли і усвідомили селяни села Лідіївка піднявши прапор боротьби за свою людську гідність, за свої законні права і проти свавілля та беззаконня героя-латифундиста Вадатурського. І цей прапор в найближчому майбутньому має замайоріти над всією безправною, приниженою і зневаженою кримінальним олігархатом селянською Україною. Самоорганізація селян с. Лідіївка засвідчує не тільки про їх самосвідомість, а й небажання жити під панським чоботом свавілля, деспотизму, знущання, приниження людської гідності. Селяни Лідіївки, які були позбавленні землі самі, добровільно, об’єдналися в Трудовий рух – Солідарність та виступили єдиним організованим загоном проти корумпованої місцевої влади, яка діє по наказу Вадатурського і захищає тільки інтереси його сім’ї, його вічного панування. На шпальтах газет, з декількох телевізійних передач та з інформації по інтернету видно і чути, що начебто селяни самі просять його, щоб він і далі панував над ними. А чи хто з цих редакторів та журналістів сам особисто, з своєю професійною майстерність, провів своє журналістське розслідування серед селян с. Лідіївка? Навіть першокурсник юридичного факультету був-би шокований від почутого від людей та подивившись на ті документи, які селяни збирали десятиліттям про той злочин, який був вчинений над ними місцевою владою під керівництвом пана Вадатурського О.О.. Заклик Трудового руху – Солідарність про створення руху селянського опору «За рідну землю», – – це заклик до опору злочинцям, корумпованим чиновникам псевдо еліті, які своїми діями знищують волевиявлення народу України та його прагнення повноцінно жити в щасливій заможній державі.

Уповноважений від сільської громади с. Лідіївка
Голова обласної організації
«Загальноукраїнського трудового руху «Солідарність»
Луценко С.М.

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *