«

»

ЄС. МИ ЙДЕМО. З НАМИ БОГ І НАРОД

Богдан Данилишин - http://tr-solidarnist.com/ - ЄС. МИ ЙДЕМО. З НАМИ БОГ І НАРОД УКРАЇНИЯ Вірю в СИЛУ НАРОДУ.   Але має і НАРОД повірити в СВОЮ.

Богдан Данилишин  

                                                             ЄС. МИ ЙДЕМО. З НАМИ БОГ І НАРОД УКРАЇНИ
Події у Верховній Раді Україні ще раз підтвердили, що в нашої опозиції ніякого конкретного плану немає. Провал голосування за відставку Уряду, заклик голосувати за Постанову комуністів про відставку Уряду, де міститься пункт про відмову від євроінтеграції, пошук Президента в пустих приміщеннях – ще раз доказує, що народ України має вивести на політичну арену третю силу, яка візьме на себе всю відповідальність за подальшу долю країни. Нова політична сила має забезпечити:
– безумовну інтеграцію України до Європейського Союзу, підписання Договору про Асоціацію

та ЗВТ з Європейським Союзом
– повний народний контроль за всіма органами влади;
– забезпечити потужну підтримку своїх дій зі сторони впливових держав-членів ЄС;
– обмежити і локалізувати дії фінансово-олігархічних груп, які цілеспрямовано здійснюють

торпедування і зрив європейських перспектив України;
– повне припинення практики вибіркового правосуддя;
– люстрацію чиновників всіх рівнів, які нездатні здійснювати системну і якісну роботу для

реалізації кардинальних перетворень, які зафіксовані в “Порядку дня для Асоціації Україна-ЄС;
– звільнення Юлії Тимошенко та всіх українських патріотів.
Мають бути об’єднані всі прихильники опозиції і не тільки, які розчаровані в діях наявних опозиційних партійних функціонерів, а також влади, що здатні забезпечити європейське майбутнє України.
Народна ініціатива “Європейська Солідарність” (ЄС) має об’єднати тих, хто бачить Україну:
– без олігархів – немає різниці чиї олігархи будуть при владі – влади чи опозиції;
– без перевертнів, які призвели до приходу до влади теперішніх вождів;
– людей честі і совісті – патріотів України.

Викликає повагу позиція Романа Забзалюка, який завжди був чесним і принциповим українським

офіцером.
В політичному плані в даний час Україна опинилася на світоглядному та історичному роздоріжжі. Йдеться про вибір, від якого буде залежати доля України, її народу: або, з одного боку, продовжується політичне протистояння, невпорядкований рух, зубожіння населення та збагачення невеликої частини «вибраних» неважно – влади чи опозиції, втрата людського, науково-технічного і гуманітарного потенціалу і, як наслідок, фрагментація і розпад або, з другого боку, йтиметься про консолідацію суспільства і влади, формування ефективної моделі соціально-економічного розвитку і спільну працю заради досягнення поставлених цілей.
Ключовий заклик сьогодення – повернення довіри до влади, консолідація суспільства та послідовне здійснення актуальних реформ має відповідати прагненням громадян України незалежно від їх ідеологічних поглядів, регіональних ідентичностей та електоральних уподобань.
Доцільно ініціювати проведення загальнонаціонального круглого столу всіх політичних сил та підписання Угоди національної злагоди з метою гарантування безпеки розвитку країни як на найближчу, так і більш віддалену перспективу і формування спільного Порядку денного дня країни по якнайшвидшому підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.
Євроескалація замість євроінтеграції стала стартовою площадкою для деяких вождів, які бачать себе на ключовій посаді. Ідея євроінтеграції має шанс стати об’єднавчою ідеєю для народу без теперішніх «Євровождів». Лідери мають появитися з мас, але це вже будуть нові лідери, нового формату. Якщо партійні функціонери візьмуть верх – доля податкового майдану повториться.
Концептуальною основою подальшого розвитку держави має стати республіканізм з його кредо «країна як спільна справа». Це потребує запровадження суспільної моделі, відповідно до якої питання життєдіяльності суспільства вирішується самими громадянами та добровільно створеними ними об’єднаннями на основі узгодження індивідуальних і групових інтересів. Успішне функціонування такої моделі передбачає набуття громадянами нових якостей політичної та соціальної активності, вимогливості до влади у поєднанні з особистою відповідальністю. Потрібно чітко задекларувати, що за формую державного устрою Україна є ДЕМОКРАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ (унітарна демократична національна держава).
Парламентаризм, попри його очевидну кризу в Україні, ніякою мірою не має зазнавати обмежень. Головним напрямом реформування українського парламентаризму має стати конституційне обмеження впливу політико-фінансових груп. На законодавчому рівні повинні бути визначені правила регламентації впливу бізнесу на політику, що унеможливить отримання політичної ренти.

Внаслідок реформування в Україні має бути запроваджено ефективну, прозору і зрозумілу політичну систему, що забезпечуватиме успіх економічних реформ та визначить повноваження всіх державних інституцій і суб’єктів політичного процесу. В 2015 році, з урахуванням сучасних суспільно-політичних реалій та досвіду європейських демократій конституційна та політична реформа має забезпечити перехід України до парламентсько-президентської республіки. Саме ця форма правління реально спроможна забезпечити поступальний розвиток суспільства, створити умови для його політичної структурованості, підконтрольності влади суспільству та орієнтованого на національні інтереси лідерства в політичному процесі. Президент України має чітко заявити, що президентська форма в Україні є тимчасовим явищем, і головна мета Інституту Президента – вивести Україну з безладу кризи 2005-2010 років і стабілізації економіки.
Сам Президент також має озвучити тезу, що в Україні має бути парламентсько-президентська республіка і він сам буде сприяти становленню цього процесу. Крім того, Президент має озвучити тезу, що він виступає за формування Уряду широкої коаліції, Уряду професіоналів, а не партійних функціонерів і для нього це було б більш виграшно в політичному сенсі.
Президент має чітко задекларувати тезу, що його основне завдання – формування в Україні середнього класу на який потрібно спиратися під час проведення реформ.
На порядку денному політичної та суспільної дискусії в Україні має постати питання нової концепції державної регіональної політики, що законодавчо врегульовуватиме правовий статус адміністративно-територіальних одиниць і порядок вирішення питань щодо їх внутрішніх проблем і взаємодії між ними. Поетапне формування бюджетної федералізації та нового адміністративно-територіального устрою держави.
Потрібні зміни. Їх може ініціювати сама влада, що є виграшним моментом в даний час, а можуть і низи, що вже не сприймають кольорів партійної символіки.
Ми йдемо. З нами Бог і народ України.

04 грудня 2013 р.

 

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *