«

»

ВЕКТОРНІ СУБЛІМАЦІЇ “УКРАЇНСЬКОГО ВИБОРУ”

Віктор ГоробукВивчаючи вплив підсвідомих бажань людської психіки на її соціальну поведінку один із світових психіатрів Зігмунд Фрейд відкрив механізм “сублімацій”. З точки зору соціальної інженерії цей принцип можна екстраполювати і на ціле суспільство, як психоінформаційну систему, яка продукує свої ідейно-політичні пріоритети устами і поступками своєї культ-політ-”еліти”.

Сказане відноситься перш за все до сфери політології, в якій переважає верхоглядний аналіз різного роду декларацій про добромисні наміри політичних діячів і партій при повному ігноруванні питання про невід’ємно супутніх їм замовчувань.

А коли замовчуються “замовчування” ми отримуємо чистої води пропагандистську маніпуляцію суспільною свідомістю коли справжні наміри “еліти” переходить у стан колективного”позасвідомого” і відповідно народ “не відає” що творить. Тобто суспільство починає діяти за принципом фрейдовських сублімацій коли економічні інтереси кланів стають “ідеологічними переконаннями” народних мас.

У площині “великої” української політики це проявляється на рівні “подвійних стандартів” коли таємні економічні сентименти кольорових кланів до тих чи інших позадержавних політичних центрів спричиняють сезонне поствиборче загострення ідеологічного роздвоєння суспільства у питаннях “українського вибору”.

Найбільш радикально такі загострення проявились на теренах колишнього “юго-запада вєлікой Росіі” у південно-східного “електорату” під час енергійних спроб В.Ющенка на хвилі помаранчевої революції ” втягнути ісконно-русскіє зємлі ” під американський військово-політичний протекторат. Тепер після реваншу “біло-голубих” і не менш енергійних сентиментів команди В. Януковича у бік Москви ця хвороба знайшла своє поширення на теренах колишнього галицько-волинського князівства,яке мислить свій “український вибір” категоріями геополітики австроугорських імператорів. Тобто перший висновок який випливає з цих векторних сублімацій “українського вибору” так це те, що сучасна доморощена політ-“еліта” ні морально, ні духовно так і не виросла зі штанців вассально-векторного минулого своїх великих попередників,яких творчий геній Т. Шевченка охрестив “варшавським сміттям і гряззю Москви”.

А сучасне українське суспільство так і не змогло побороти в собі родову травму “визвольної української справи”, якою оце “сміття і грязь”” у всі віки підторговувало по обидва боки Дніпра, заради особистих економічних вигод та “вольностей і привілеїв непідвладного панства”. Так чи інакше сучасний ідеологічно-світоглядний феномен векторності зовнішньополітичного курсу є не більше як плід “безладних економічних зв”язків” уже сучасних безталанних “грязі та сміття”, які у своїх пропагандистських побудовах так люблять посилатись на ті ж “історичні паралелі”, по-фарисейськи освячуючи усі недоліки минулого в “патріотичні” пріоритети сучасного. Вони так і не змогли піднятись вище “парафіяльного овиду” своїх “батьків лукавих” і стали продовжувачами віковічного дрейфу “визвольної української справи” у чужі державно-національні організми,заради тих же маєтків, хуторів і банківських рахунків в офшорних зонах в обмін на шмат “суверенітету”.

У цьому суть очевидної але не зрозумілої широкому загалові безглуздості і нікчемності як зовнішньої так і внутрішньої політики України яка усі 20 років була абсолютно позбавлена будь-якого внутрішнього державотворчого сенсу. І це стосується усіх сфер соціальних,економічних і політичних інтересів держави і народу. При “червоних” Кравчуку-Кучмі задля “утвердження міжнародного авторитету України”” відбувається ліквідація ядеронї зброї, стратегічної авіації ,здаються національні позиції у питаннях розподілу зовнішніх активів та золотовалютних запасів СРСР та інше.При “помаранчевих” Ющенко-Тимошенко «задля утвердження демократії і ринкової економіки» підписується скороспіла угода про вступ України у СОТ.

Екс спікер-”фронтовик” А. Яценюк також постарався не відстати від своїх політичних “батьків” і прославився на міжнародному поприщі угодою з ЄС про “реадмісію”. Національним “здобутком” цього “євроінтеграційного” кроку стало те, що тепер увесь багатомільйонний нелегальний транзитний «андеграунд» вихідців з Азії і Африки,які потрапили у Європу через Україну будуть депортуватись з Європи назад в Україну і утримуватись тут коштом державного бюджету. І при цьому ,як відомо, після такої бурхливої діяльності помаранчевої “еліти” на “євроінтеграцію” український державний віз “і нині там”. Україна так і не стала Європою. А тому реванш “біло-голубих” і підписання “харківських угод” не є якоюсь несподіванкою чи виключенням з правил, а лише традиційним поствиборчим синдромом загострення колективної шизофренії коли одне і те ж прагення “драбинкової шляхти” до “інтергації” в один і той же період історичного часу має різні “ідейно-політичні” вектори.

У даному випадку турбує інше. Це “простота” і “безпосередність” біло-голубого втілення ” харківських угод” на тлі колективної істерії по другий бік кольорових барикад. А це вже є сигналом того що Україна опинилась на порозі більш серйозних внутріполітичних катаклізмів, коли геополітичні інтереси “міжнародних гравців” вступають у фазу відкритого зіткненнями руками керованих “позиції” і “опозиції”.

Тому можна допускати ,що за всі роки незалежності Україна ніколи не була так близько до громадянської війни і балканізації внутрішньої політики як це сталось після підписання “харківських угод”. Зрозуміло що такий «пінг-понг» щодо “стратегічного партнерства” з боку вітчизняної “драбинкової шляхти” ніколи не давав і не дасть Україні шансів на будь-які довгострокові державно-національні економічні перспективи. Бо тільки-но провладні “королі на час” з властивою для них “безпосередністю” гучно заявили про свою рішучість “інтеграції” стратегічних галузей літакобудування, енергетики чи ВПК ( та так щоб добре було чути у Москві) у російський “економічний простір” , то опозиційні “голі королі” відразу ж гучно заявили ( та так щоб добре було чути у Вашингтоні) що вони ці «домовленості» ліквідують відразу на другий день після повернення «у владу». Але “під кого ” ліквідують — це питання як завжди залишається відкритим.Нарівні “колективного підсвідомого”.

Ось де проблема національних перспектив “векторного” дискурсу зовнішньої політики України. І це дуже добре усвідомлюють «міжнародні гравці» по обидва боки Дніпра. А тому навряд чи ратифікація “міжнародними гравцями” будь-яких економічних “мега- проектів” з кольоровими “мега-лідерами” приведе до зміцнення економічного потенціалу суверенної України.Скоріше всього подібні економічні домовленості з боку “міжнародних гравців” потрібно сприймати як стратегію упереджувальної економічної нейтралізації України і гру на випередження з точки зору ймовірної перемоги на слідуючих виборах “чужого” кандидата і відповідно зміни вектора “державних інтересів” на прямо протилежний.

А тому, якщо Європа, в “добу Ющенка” встигла опрацювати український напрямок по лінії захоплення внутрішніх ринків через дискримінаційні угоди СОТ що дозволило нашим “західним партнерам” значно підірвати внутрішній потенціал промислового та сільськогоподарського товаровиробництва України, то російські “друзі українського народу” в пришестя “доби Януковича”вирішили взяти реванш на такому пріоритетному для Москви напрямку як енергетика,важка промисловість та літакобудування. Таким чином, якщо ми проаналізуєм векторну стратегію вітчизняних “інтегралістів” через призму “інформації по замовчуванню” ,яка супроводжує усі політичні декларації кольорових кумирів про благі наміри, то відразу побачимо що маємо справу з ідеологічними системами класу “троянський кінь”, які нічого спільного з утвердженням українського політичного і економічного суверенітету не мають.

По великому рахунку олігархічно-кланові фракції у ВР давно функціонують у режимі біржових “брокерів”, які прикриваючись віртуальним “українським вибором” навперебій допродують суверенітет агонізуючої “української державності”.Ось у чому головна причина “ідеологічних розбіжностей” українців по правий і лівий бік “сивого Дніпра” І поки народ цього не усвідомить він і далі буде залишатись “натовпом”-об”єктом сублімативних ідеологічних маніпуляцій і інструментом політики ненависті з боку тих хто державно-національні інетерси підміняє корпоративно-груповими і в такий спосіб перетворив об”єктивний інтеграційних процес міжнародної політики у джерело власного збагачення.

Тим часом нас уже давно не 52 мільйони. А своєрідна “стабільність” прослідковується тільки на рівні загострення епідеміологічної ситуації, росту смертності та зниження якості життя народу. По самих оптимістичних прогнозах населення України через 10-15 років скоротиться до 30 млн. На фоні детонування подібних проблем всі кадрові, оборонні та гуманітарні пріоритети кольорових кумирів є не більше як цинічним фарисейством. Усі їхні передвиборчі декларації на практиці обертаються подальшим руйнуванням системи освіти, охорони здоров”я, соціального забезпечення. Поглиблюється кадрово-технічна деградація збройних сил України. Офіцерський склад принижений до соціального ізгоя і позбавлений будь-яких перспектив отримати житло і матеріально забепечити власні сім’ї.

Скоро можуть настати часи, коли працювати,служити у війську і вчитись у майбутній ” процвітаючій незалежній Україні” буде нікому. Тому кожен хто сьогодні борсається у цьому угарі “розгулу демократії”, хто намарне намагається “викрутитись” з проблем,які з кожним днем насідають все більше і нічого не бачить ні позаду ні попереду себе повинен зупинитись і задати собі неприємне запитання “хто я — вільний громадянин чи нікчемний раб.” Ось де основа для об’єднання і створення нової опозиції задля порятунку України. Але не олігархічно-“демократичної”, а соціально-трудової і громадсько-професійної!

Тому поки нас ще не зовсім роздягли вітчизняні „олігархи” і багаті „сусіди” ,поки остаточно не розтягли по своїх політичних “квартирах”, найкращим вітчизняним ” інтеграційним проектом” мала б стати інтеграція усіх чесних громадян,громадських діячів і патріотично налаштованої інтелектуальної еліти в потужний народно-трудовий рух — «Солідарність». Бо лише поєднавши силу і мудрість,народ і його державницьку еліту, – ми зможемо відсторонити від влади торгашів,відновити Конституційний лад, обрати обперту на волю і довіру народу авторитетну владу і стати на шлях утвердження сильної, економічно потужної української Держави!

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *