«

»

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗАЯВА ІНІЦІАТОРАМ «АФГАНСЬКОГО» ФОРУМУ 14 ЖОВТНЯ ВІД УЧАСНИКА «ШТУРМУ ВР»

Віктор ГоробукШановні співвітчизники!

Написання з мого боку подібного звернення – це виключно політична необхідність, що виникла під впливом конкретного історичного моменту, і нічого більш. А саме – «афганських подій» біля ВР і можливих наслідків цих подій на розвиток політичної ситуації в державі. В даному випадку, безперечне одне — народ починає проявляти свідомість і підіймається. Цей підйом демонструє те, що сьогодні вже мільйони людей починають розуміти — правляча корупційно-мафіозна машина політично нежиттєздатна і стає смертельно небезпечною для всіх соціальних шарів суспільства — будь то підприємець, аграрій, заслужений ветеран або просто робочий.

В даному випадку афганський штурм — це один з проявів цього загальнонаціонального пробудження. І, саме виходячи з цього розуміння, я також брав участь в так званому «штурмі», не дивлячись на його стихійність і неоднозначність. Приймав свідомо – і як лідер Всеукраїнського трудового руху «Солідарність», і як громадянин. Приймав тому, що знаю що соціальна боротьба народу – неодмінний етап і умова політичного пробудження мас в боротьбі за свої цивільні права і економічні свободи.

Я бачив порив незнайомої мені чесної і щирої людини в десантному камуфляжі, яка, не дивлячись на небезпеку, прямо з трибуни кинулась на штурм ВР, захоплюючи за собою народ. І я, без сумніву в душі, пішов за ним. У цей момент це було виправдано. Ліквідатори ЧАЕС і ветерани мали право поставити на місце цих мерзотників з ВР, що зарвалися і заїлися, які вирішили в черговий раз безкарно поглумитися над власним народом приймаючи цей антиконституційний проект № 9127.

Але саме після деяких публічних заяв окремих представників НКН після «штурму», а особливо після моєї полеміки з одним з ідейних натхненників цивільного форуму 14 жовтня Борисом Новожіловим щодо подальших кроків розвитку політичної ситуації виникла необхідність цього листа. Суть і мету прийдешнього Форуму він сформулював приблизно так — треба розігнати ненависну ВР і не треба думати «що далі»… Поза сумнівом, така позиція має право на життя. Але все-таки — а що ж там – «за туманами – вічними, п’яними.»? Що ж нас чекає в день «післязавтра»??? Саме це питання мене чомусь турбує більше всього. І саме із цього приводу я вирішив висловити свою цивільну позицію, написавши цей відкритий лист. Враховуючи те, що відправною точкою подібних міркувань був соціальний «штурм ВР», давайте з штурму і почнемо.

По-перше, щодо збереження пільг (і не тільки афганцям або чорнобильцям, але і іншим пільговим категоріям). Не дивлячись на виправданість подібних вимог і до штурму ВР, і після нього – було завжди відсутнє головне розуміння цієї проблеми. Сама по собі боротьба за пільги без зміни економічної політики держави нічого не вирішує. Відміна пільг парламентом – це тільки наслідок всього політичного і економічного курсу, який почався не вчора, а проводиться всі останні 20 років! Економічний курс, а не законопроект – ось першопричина, яку треба в першу чергу усувати! Тому сама боротьба проти антисоціальних проектів, як і боротьба з корупцією – це боротьба з прищами на тілі при тому, що спостерігається загальне зараження крові в організмі.

Більш того, нацьковування розлючених мас на правлячий режим на рівні боротьби «за свою ковбасу», не міняючи саму Систему і її економічний курс – і є та сама популістська фішка, на якій будувалася вся політика тимчасово «опозиційних» кланів, коли вони хотіли повернути собі владу та місце біля державного корита. Вся суть подібних псевдореволюційних стратегій полягає в наступному — давайте міняти владу, але не чіпайте Систему. І сьогодні ми вже чуємо їх крик з «опозиційних комірок»: «Народ ми з тобою! Пільги повернемо! Ви нам дайте знову владу, а ми вам – знову пільги!». Але чи йде в цих псевдосоціальних закликах мова про повернення вкрадених з державної казни мільярдах? Про повернення вкраденої у народу власності? Про народний трибунал і притягання до відповідальності всіх причетних до цієї злочинної політики розорення країни і держави? Про відродження виробництва і національної економіки, яка і є основою державної соціальної політики? Звичайно, немає. У такому разі, чи варто одурювати себе і інших розпуском ВР як панацеєю? Хіба подібні гасла не були написані на прапорах правлячих сьогодні бізнес-політичних кланів з «парламентської більшості». І, як не дивно, ці вчорашні «опозиционеры», а сьогодні – «парламентська більшість» – захопили владу, зокрема, і за підтримки громадських організацій тих же афганців! Як мовиться, за що боролися – на те і напоролися. Так чому ви, шановний Борис, так наполегливо бажаєте станцювати свій протестний гопак на тих же політичних граблях?

Я розумію, що деяким політичним кланам потрібні дострокові вибори. Але невже це треба робити руками саме тих, хто вже один раз приніс в жертву свою долю країні, яка потім виявилася не Батьківщиною, – але мачухою. Чи стоїть другий раз йти на подібну жертву, перетворюючи афганський протестний ресурс на гарматне м’ясо Системи? А може комусь потрібна диктатура у формі прямого президентського правління? Адже, саме виходячи з принципу «не заважати» розвитку «революційних подій» під час можливих рецидивів «ковбасного бунту», ляльководи з Банковою зможуть маніпулювати протестними натовпами, і провокувати криваві події, простимулировав передбачається поведінки «афганського ресурсу». Чи треба сумніватися в тому, що пряме «президентське правління» з метою «наведення спокою і порядку» послідує негайно?

Ось які події можуть виникати з чергового «підпалу рейхстагу». І про що забороняє думати Борис Новожілов кожному, хто бажає погрітися в променях слави цивільного форуму 14 жовтня. Хотів би нагадати по даному приводу акцію «Україна без Кучми» і тих хлопців з УНА-УНСО, які багато років відсиділи у в’язниці тільки для того, щоб шестіркам з «режиму Кучми», що захопив владу в країні, грабувати було зручніше і швидше. Це не повинно повторитися! Потрібно проявляти політичну мудрість і витягувати уроки.

Тому хочу заявити:

B Україні дійсно стрімко назріває революційна ситуація. Система агонізує і країна увійшла в період професійних бунтів тих соціальних груп, які вже нездібні вижити в даній економічній ситуації. Підприємці, афганці, чорнобильці, фермери. Питання тільки в тому, хто наступний.

Тому, щоб піднятися від «ковбасних бунтів» до дійсно загальної і усвідомленої політичної боротьби, необхідно зрозуміти, що антинародні і антисоціальні заходи режиму, що діє, – це не підступи окремих «ворогів народу», а чітко усвідомлений курс соціального знищення населення з боку всього правлячого сьогодні політичного класу. Тому цей політичний клас в особі всіх кримінально-олігархічних кланів не сумісний з життям України. Йому не потрібна Україна, і він не відповідає тим завданням, які перед Україною стоять. Він може сприймати Україну тільки як паразит, який хоче зжерти її до кінця і бігти он. І його справжня Батьківщина – це офшорні зони, де він зберігає вкрадені у народу гроші. (Достатньо пригадати із цього приводу політичну біографію громадянина Ізраїлю Льоні Черновецкого). Крім того, через своє кримінальне походження, цей клас ніколи не був і не самостійний відносно внутрішньої і зовнішньої політики країни. Тому головна причина його антинародної і антисоціальної поведінки в даному конкретному випадку – це умови Міжнародного валютного фонду, які для отримання кредитів від МВФ він зобов’язався виконати. І звідси всі наші загальнонародні соціальні і економічні біди. От чому правляча партія крупного капіталу і уряд відверто ігнорують народне обурення з приводу своїх антисоціальних реформ. І ось чому це обурення ігноруватимуть всі їх сьогоднішні конкуренти і змінники з так званої «демократичної опозиції».

І якщо не проявити політичну мудрість, і не скористатися народним підйомом з метою створення могутнього і осмисленого народного руху, поставивши конкретні політичні вимоги, які відповідять на питання «а що буде завтра після «узяття рейхстагу?», вся ця метушня навколо «розпуску ВР» перетвориться на банальну провокацію, яка розв’яже руки правлячої мафії і підштовхне країну до напівлегальної диктатури за латиноамериканським сценарієм. У країні на довгі роки запанує політична «ядерна ніч», страшна по своїх соціальних, культурних і політичних наслідках для всього українського народу.

Але сьогодні, зокрема завдяки і афганському соціальному «штурму ВР», склалася унікальна можливість переступити від партизанської боротьби «кружків по інтересах» до об’єднаної боротьби широких соціальних шарів проти антиконституційного економічного курсу цієї кримінально-мафіозної держави. І психологічно суспільство вже готове до такого розвитку подій! У суспільстві накопичена величезна соціальна агресія. І вона шукає виходу. Але без широкої організаційної основи, чіткої стратегії і чіткої ідеологічної основи ці соціальні настрої можуть прийняти форму кримінальної революції і перетворитися на чинник розвалу української держави. Якщо на цю агресію не накласти організацію і не дати їй ідеї, а тупо маніпулятивний її використовувати в якихось сьогохвилинних інтересах, то державна система буде зруйнована. І під її уламками загинуть всі. У тому числі і ті, хто все це затіяв. Потрібно сподіватися, що історичний термін — хоч малий, але є. Тому потрібно створити організаційну основу і дати їй певне смислове поле — куди рухатися і до чого прагнути.

Виходячи з цього розуміння, Трудовий рух «Солідарність», лідером якого я є, стало на шлях об’єднання представників трудових колективів, чесних профспілок, громадських організацій, малого і середнього бізнесу в міжгалузеві ради страйкового руху України «За соціальну справедливість» і створенню на цій основі Народного Блоку «Солідарність». Об’єднуючи економічну боротьбу різних соціальних груп в єдиний соціальний потік, і створюючи навколо них єдине смислове поле розуміння загальних політичних причин цієї боротьби, ми, таким чином, зможемо підготувати грунт для відтворення цивільної єдності всього українського народу. Створити умови, коли це об’єднане соціальне середовище висуне з себе нових лідерів, здатних виробити загальне розуміння відносно політичного курсу держави і його економічної політики, і готових очолити народний рух за відновлення політичних прав громадян України і відновлення конституційного ладу в країні.

Тому сьогодні потрібно проявити терпіння і піти від псевдореволюційної тріскотні «а ля розпуск Верховної ради», яка дезорганізовуватиме суспільство і марно розтрачує енергію мас. Головною політичною метою прийдешньої загальнонаціональної громадянської непокори повинне стати оголошення хрестового походу проти всієї правлячої Системи, проти всіх її політичних ставлеників в особі всіх кольорових партій капіталу і проти того антинародного економічного курсу, який вони проводили останні 20 років.

І якщо повинна відбутися революція, то це повинна бути справжня Революція! Повне усунення всього цього бізнес-політичного класу, причетного до розорення країни за останніх 20 років, і повна зміна економічного курсу у бік соціальної орієнтованої ринкової економіки і побудови на цій основі справедливої народної держави.

А розпуск Верховної Ради в умовах антиконстуционного виборчого законодавства, тотальних фальсифікацій, політичної корупції і повної ідейної дезорієнтації мас – це лише політична дитячість, «дитяча хвороба лівизни», яка у разі успіху або підсилить режим, що вже діє, або поверне у владу вчорашніх злодіїв і політичних аферистів.

Тому перед українським народом сьогодні два шляхи — або подальша співпраця з Системою через псевдореволюційні перевороти на користь конкуруючих бізнес-політичних кланів, або початок справжньої загальнонаціональної боротьби, сенс якої я б сформулював так – від соціальної оборони до політичного настання, від стихійних економічних бунтів до усвідомленого всенародного руху за свої цивільні права і порятунок держави. Як лідер трудового руху «Солідарність» я вибрав другий шлях. Тому що вважав і вважаю, що справжнім джерелом Має рацію і Закону в державі був і залишається український народ і його моральні норми. І іноді революція дійсно єдиний спосіб їх повернути.

Вважаю, що ветерани-афганці і десантники, яких представляє НКН, можуть і повинні бути в авангарді цього нового могутнього народу ідейного руху, що народжується в надрах, за порятунок України. Але тільки тоді, коли їх рішучість і сила підуть в ногу з мудрістю і розумінням як своєї ролі в цьому процесі, так і політичного моменту в державі!

І тому говорю: «Борисе, ти не маєш рації!»

Учасник Штурму ВР
Лідер ВГО «Загальноукраїнський трудовий рух «Солідарність»
В. Горобчук

FacebookTwitterGoogle+OdnoklassnikiVKLiveJournalMail.RuWordPressПоділитись

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *